Одного разу вдома...

Мені 20. Сама з невеличкого містечка на Львівщині.Я студентка. Навчаюсь на факультеті філології кафедра журналістики, в одному із івано-франківських вишів. Як завжди прийшовши додому після занять я повечеряла і лягла у ліжко. Та раптом я почула дивні звуки. Моє серце почало битися так сильно, почувши грюкіт у під'їзді. Я злякалась. Мозок подавав сигнали моєму тілу. Небезпека. Та я лежала непорушно. Клацання ключа у замку заставляло серце битися ще дужче, я почула як хтось зайшов до моєї домівки. Крок за крок, хтось ближче наближався до моєї спальні. Хоча мозок говорив не йти на зустріч не знайомцю, тіло не послухало я піднялась. Та підійшла до дверей де мене чекав він… Ще до сьогодні я не знаю хто я , як мене звуть, хто мої батьки, і хто ж був за моїми дверима? Тоді відкривши двері я міцно отримала по голові палицею. Мозок говорив мені не йди, та тіло не послухало. Вже другий місяць мене мучать питання. Хто? Де? Коли? Як?